(Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1993 року N 36-93 установлено, що надання пільг щодо обкладання митом товарів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України, звільнення від обов'язкового продажу валюти на міжбанківському валютному ринку України, провадиться шляхом прийняття постанов (розпоряджень) Кабінету Міністрів України) 


Визначений цим Законом порядок формування та застосування Єдиного митного тарифу України при ввезенні на митну територію України та вивезенні за межі цієї території товарів та інших предметів встановлюється з метою обкладення митом зазначених товарів та інших предметів.

(дію статті 1 зупинено в частині встановлення ставок вивізного мита Єдиним митним тарифом України згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 11.01.93 р. N 4-93)


Сферою дії цього Закону є єдина митна територія України.

Митне обкладення на території спеціальних митних зон регулюється цим Законом, іншими законами України та міжнародними договорами, які встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожному окремому випадку.

Єдиний митний тариф України, зміни та доповнення до нього мають бути офіційно опубліковані у загальнодоступних засобах масової інформації не пізніш як за 45 днів до дати введення їх у дію. В разі якщо зазначені документи не будуть офіційно опубліковані, вони чинності не набирають. Якщо зазначені документи будуть опубліковані невчасно, датою набрання чинності буде вважатися 46-й день з моменту офіційної публікації. Офіційною публікацією вважається публікація в періодичному офіційному виданні Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України. Датою офіційної публікації вважається дата фактичного виходу у світ відповідного номера цього видання.

(дію частини третьої статті 2 зупинено згідно з Декретом
 Кабінету Міністрів України від 11.01.93 р. N 4-93)


Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Єдиний митний тариф України визначається згідно з цим Законом та міжнародними договорами України.

Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з цієї території.

Єдиний митний тариф України базується на міжнародно визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи.

Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

Єдиний митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.


Товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

(дію статті 4 зупинено в частині встановлення ставок вивізного мита Єдиним митним тарифом України згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 11.01.93 р. N 4-93)


З метою розроблення пропозицій з питань митно-тарифного регулювання та врахування при цьому інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і держави в цілому при Кабінеті Міністрів України діє Митно-тарифна рада.

На Митно-тарифну раду покладаються:

розроблення пропозицій щодо основних напрямів митно-тарифної політики України, включаючи пропозиції про встановлення, скасування або зміну митних ставок, надання тарифних пільг і преференцій, а також про зміни в номенклатурі Єдиного митного тарифу України;

підготовка та розгляд проектів законодавчих актів України і міжнародних договорів України щодо митно-тарифного регулювання;

розроблення заходів, спрямованих на захист українського ринку при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів.

Функції робочого апарату Митно-тарифної ради здійснює Державна митна служба України.

(частина третя статті 5 із змінами, внесеними згідно
 із Законом України від 22.02.2000 р. N 1480-III)

Положення про Митно-тарифну раду та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.


Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.


В Україні застосовуються такі види мита:

адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Встановлення пільг та зміна ставок мита, в тому числі на предмети особистого користування, здійснюються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

(дію частини другої статті 7 зупинено згідно з Декретом
 Кабінету Міністрів України від 11.01.93 р. N 4-93)

Забороняється застосовувати інші види мит, крім тих, що встановлені цим Законом.


Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Ввізне мито є диференційованим:

до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

(абзац другий частини другої статті 8 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 03.04.97 р. N 170/97-ВР)

до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

до товарів, що походять з України, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, визначені Митним тарифом України;

(частину другу статті 8 доповнено новим абзацом четвертим
 згідно із Законом України від 15.04.2008 р. N 273-VI,
у зв'язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п'ятим)

до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.


Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.

Вивізне мито нараховується за ставками, передбаченими Єдиним митним тарифом України.

(дію частини другої статті 9 зупинено в частині встановлення ставок вивізного мита Єдиним митним тарифом України згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 11.01.93 р. N 4-93)


На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.


З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:

спеціальне мито;

антидемпінгове мито;

компенсаційне мито.

(стаття 11 в редакції Закону України
 від 22.12.98 р. N 334-XIV)


Спеціальне мито застосовується:

як засіб захисту українських виробників;

як засіб захисту національного товаровиробника у разі коли товари ввозяться на митну територію України у обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України.

(стаття 12 в редакції Закону України
 від 22.12.98 р. N 334-XIV)


Антидемпінгове мито застосовується:

відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

(стаття 13 в редакції Закону України
 від 22.12.98 р. N 334-XIV)


Компенсаційне мито застосовується:

відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

(стаття 14 в редакції Закону України
 від 22.12.98 р. N 334-XIV)


Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".

У разі, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив.

(стаття 15 в редакції Закону України
 від 22.12.98 р. N 334-XIV)

Стаття 16. Виключена

(згідно із Законом України
 від 22.12.2005 р. N 3269-IV)


Мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

(дію частини першої статті 17 зупинено в частині встановлення ставок вивізного мита Єдиним митним тарифом України та сплати мита  в іноземній валюті згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 11.01.93 р. N 4-93)

Мито вноситься до державного бюджету України.

При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта перераховується у валюту України за курсом Національного банку України, який застосовується для розрахунків по зовнішньоекономічних операціях і діє на день подання митної декларації.

(дію частини третьої статті 17 зупинено в частині перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку України, який застосовується для розрахунків по зовнішньоекономічних операціях згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 11.01.93 р. N 4-93)

Мито сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, - підприємствам зв'язку. Порядок надання відстрочки та розстрочки сплати мита встановлюється Державною митною службою України.

(частина четверта статті 17 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 22.02.2000 р. N 1480-III)


Товарами, повністю виробленими у спеціальній (вільній) економічній зоні (далі - СЕЗ), вважаються:

1) корисні копалини, видобуті на її території;

2) рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;

3) живі тварини, що народилися і вирощені на її території;

4) продукція, одержана від тварин, вирощених на її території;

5) продукція мисливського та рибальського промислів, видобута на її території;

6) вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених на її території;

7) товари, вироблені на її території виключно з продукції, зазначеної у пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

Достатньо переробленими в СЕЗ вважаються товари, якщо:

декларовані товари класифікуються в тарифній позиції іншій, ніж матеріали чи вироби, що походять з третіх країн і були використані для їх виготовлення;

у вартості декларованих товарів частка доданої вартості становить не менш як 50 відсотків.

Не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки:

1) операції, пов'язані із забезпеченням збереження товарів під час зберігання чи транспортування;

2) операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, перепакування);

3) прості складальні операції - операції, які здійснюються шляхом складання виробів за допомогою простого кріпильного матеріалу (гвинтів, гайок, болтів тощо) чи клепання або монтажу готових вузлів за допомогою зварювання (за винятком виготовлення складних виробів шляхом зварювання), та інші операції (регулювання, контроль, заправка робочою рідиною тощо), необхідні у процесі складання і не пов'язані з переробкою (обробкою) товарів, незалежно від кількості та складності зазначених операцій;

4) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових;

5) комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище операцій;

6) забій тварин.

Критерієм достатньої переробки наземних (дорожніх) транспортних засобів, що класифікуються згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності за товарними позиціями 8702, 8703, 8704, є обов'язкове виконання таких виробничих та технологічних операцій:

виготовлення кузова (кабіни) транспортного засобу, коли з окремих елементів, деталей або вузлів методами нероз'ємного з'єднання виготовляється кузов (кабіна), призначений для подальшого фарбування і складання. При цьому у процесі виготовлення кузова (кабіни) складається в єдине ціле не менш як шість основних елементів кузова (кабіни), серед яких повинні бути дах, боковина ліва, боковина права, підлога;

фарбування кузова (кабіни);

спорядження кузова (кабіни);

складання транспортного засобу.

(стаття 18 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 24.12.2002 р. N 347-IV,
 у редакції Закону України від 22.12.2005 р. N 3269-IV)


Від сплати мита звільняються:

а) транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу та пасажирів, а також предмети матеріально-технічного постачання і спорядження, паливо, продовольство та інше майно, необхідні для їх нормальної експлуатації на час перебування в дорозі, в пунктах проміжної зупинки, або придбані за кордоном у зв'язку з ліквідацією аварії (поломки) даних транспортних засобів;

б) предмети матеріально-технічного постачання та спорядження, паливо, сировина для промислової переробки, продовольство та інше майно, що вивозяться за межі митної території України для забезпечення виробничої діяльності українських та орендованих (зафрахтованих) українськими підприємствами і організаціями суден, які ведуть морський промисел, а також продукція їх промислу, що ввозиться на митну територію України;

в) валюта України, іноземна валюта, цінні папери та банківські метали;