І. Рішення про отримання споживчого кредиту - відповідальне рішення

Для прийняття виваженого рішення щодо отримання в банку споживчого кредиту позичальник повинен знати таке.

Споживчий кредит – це кредит, що надається споживачеві на придбання продукції для особистих потреб, які безпосередньо не пов’язані з  підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Отримання  кредиту  передбачає  обов’язок  позичальника  повернути  у встановлені  кредитним  договором  строки  основну  суму  боргу (суму,  яка була отримана від банку), а також сплатити проценти за користування кредитом.

Крім цього, умовами кредитного договору часто передбачається необхідність здійснення  позичальником  інших  платежів,  пов’язаних  з  отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту, як на користь банку (комісії за відкриття поточного/карткового рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування, забезпечення обслуговування кредитної заборгованості, що наприклад, пов’язано з бажанням позичальника отримувати виписки за кредитним/картковим рахунком, здійснення валютно-обмінних операцій, надання консультаційних, у тому числі юридичних, послуг тощо), так і на користь третіх осіб (страхові платежі, платежі за послуги нотаріусів, інших осіб, біржові збори тощо).

Якщо  передбачені  кредитним  договором  платежі  не  здійснюються  або здійснюються несвоєчасно та/або в неповному обсязі, то банк може пред’явити вимогу споживачеві про сплату неустойки (штрафу, пені). Право банку пред’явити таку вимогу, як правило, зазначено у кредитному договорі.

У разі невиконання позичальником обов’язків, установлених  кредитним договором, щодо забезпечення повернення кредиту, а також у разі втрати або суттєвого погіршення стану наданого в заставу майна, яке залишається в користуванні позичальника, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати фактично нарахованих  процентів.

Наступного тижня Уряд розгляне проект постанови щодо найпростішого механізму виплат компенсацій колишнім вкладникам «Ощадбанку» СРСР. Відповідне доручення Прем’єр-міністр Микола Азаров дав Міністерству фінансів разом з Міністерством соціальної політики, Пенсійним фондом за участі Національного банку. Про це Глава Уряду повідомив під час засідання Кабінету Міністрів.

«Я доручив Мінфіну разом з Мінсоцполітики, Пенсійним фондом, порадившись з Національним банком, виробити найпростіший механізм виплат. Такий проект Уряд розгляне наступного тижня. Приймемо рішення і розпочнемо виплати», - повідомив Глава Уряду.

За його словами, основною вимогою має бути те, «щоб людина могла вільно обирати в який спосіб отримати гроші: готівкою, чи на рахунок, чи на картку».

Микола Азаров поінформував, що вчора Уряд розглядав проект постанови щодо механізму компенсаційних виплат, який відправлено на доопрацювання. «Тому що проект не відповідав головній умові: максимально спростити  отримання компенсацій нашими громадянами. Здійснити виплати без принизливих черг. Без маси довідок. Це моя категорична вимога до механізму компенсаційних виплат. В першу чергу за ними підуть люди похилого віку. Треба подбати, щоб механізм був простий, зрозумілий для них і займав мінімум часу», - наголосив Прем’єр-міністр.

Микола Азаров нагадав, що поточного року держава виплатить нашим громадянам 6 мільярдів 150 мільйонів гривень. «Виплатить тим, кому в 2008 році пообіцяли, але не заплатили... Ми свідомо взяли на себе це зобов’язання, адже справедливість треба відновлювати в усьому», - підкреслив Глава Уряду.

Водночас Прем’єр-міністр зауважив, що зміни до бюджету прийняті і підписані Президентом.

«Фінансовий ресурс для реалізації соціальних ініціатив Президента визначено. Порядки використання бюджетних коштів на ці цілі вимагаю прийняти протягом тижня. Отже, треба тільки організовано і ритмічно працювати», - поставив завдання Микола Азаров.

 

Кабінет Міністрів України

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України банк/фінансова установа (кредитодавець) за кредитним договором зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначається, що кошти – це гроші в національній або іноземній валюті. Згідно зі статтями 47, 49 зазначеного Закону та главою 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (постанова Правління Національного банку України від 17.07.2001 № 275) банки мають право здійснювати кредитні операції в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями.

 

Разом з цим відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій навикористання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією, на здійснення якої Національним банком України надані банківська ліцензія та письмовий дозвіл, є уповноважений банк, то використання іноземної валюти як засобу платежу на території України за цією операцією дозволяється без індивідуальної ліцензії Національного банку України.

 

Отже, надання банками кредитів в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії і письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями, що видаються Національним банком України, є правомірним, така кредитна операція індивідуальної ліцензії не потребує.

 

Нацбанк України

Недавний бум потребительского кредитования имел как позитивные, так и негативные стороны для банков. Одной из негативных сторон кредитного бума оказалась проблема невозврата денежных средств. Несмотря на достаточно большие штрафные санкции и жесткие условия кредитования, объемы «проблемных кредитов» начали составлять существенный процент кредитных портфелей банков и на этом благодатном грунте как грибы после дождя начали образовываться коллекторские компании.

К сожалению, понятие коллекторских услуг до сих пор остается чем-то пугающим и таинственным для украинских обывателей, которые обобщают образ коллектора не иначе как двухметрового физически развитого мужчину в черной маске с дубинкой в руках, желающего любыми методами «выбить» деньги из заемщика.

Коллекторская компания (от англ. collection – сбор) – субъект хозяйствования, профессионально специализирующийся на взыскании просроченной дебиторской задолженности и проблемной задолженности физических и юридических лиц. Большинство коллекторских компаний существуют и работают за вознаграждение, формирующееся согласно количеству собранных финансовых средств, в форме выплаты определенных заранее процентов от общей суммы портфеля задолженности.

Відповідно до статей 7 і 44 Закону України "Про Національний банк України" та розділів II і III Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Правління Національного банку України постановляє:
1. Унести до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 N 502, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.01.2003 за N 21/7342 (зі змінами), такі зміни:
1.1. У преамбулі слова і цифри "Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 N 337, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.09.2003 за N 768/8089 (зі змінами)" замінити словами і цифрами "Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 N 174, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 за N 790/19528 (зі змінами)".
1.2. У главі 1:
пункт 1.3 викласти в такій редакції:
"1.3. Банк (фінансова установа) має право здійснювати операції, зазначені в абзацах третьому - шостому пункту 1.2 цієї глави, в сумі, що не дорівнює і не перевищує 150000 гривень, за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує її резидентність. Працівник банку (фінансової установи) зобов'язаний зазначити у довідках та квитанціях, передбачених у главі 5 цієї Інструкції, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка здійснює валютно-обмінну операцію, серію та номер паспорта (іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав. Працівник банку (фінансової установи) зобов'язаний забезпечити зберігання копій сторінок документа, що посвідчує особу та підтверджує її резидентність, які містять дані, на підставі яких здійснено ідентифікацію особи, у документах дня. Ці копії засвідчуються відбитком штампа каси банку (фінансової установи), пункту обміну валюти.