Наскільки зрозуміло з питання, справа розглядалася в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ст.. 222 Цивільного процесуального кодексу України, копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Враховуючи вищевикладене, я раджу звернутися із відповідною заявою про видачу рішення до суду. Дану заяву необхідно подати через канцелярію суду. Також звертаю увагу, що екземплярі заяви, що залишається у заявника, проставити відмітку про отримання даної заяви. У випадку ігнорування законного права щодо отримання рішення, я пропоную громадянину звернутися з відповідною заявою до голови суду.
ПЛЕНУМ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
ПОСТАНОВА
від 30 березня 2012 року N 6
Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)
З метою правильного й однакового застосування положень статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) при розгляді цивільних справ, пов'язаних із самочинним будівництвом, пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справпостановляє дати судам такі роз'яснення:
1. Положення статті 376 ЦК поширюється на випадки самочинного будівництва житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна як фізичними, так і юридичними особами.
При вирішенні справ цієї категорії та застосуванні статті 376 ЦК суди повинні керуватися положеннями законодавства України про містобудування, яке складається, зокрема, із Конституції України, відповідних положень ЦК, Земельного кодексу України (далі - ЗК), законів України від 16 листопада 1992 року N 2780-XII "Про основи містобудування" (далі - Закон N 2780-XII), від 20 травня 1999 року N 687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі - Закон N 687-XIV), від 16 вересня 2008 року N 509-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву", від 25 грудня 2008 року N 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", від 17 лютого 2011 року N 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон N 3038-VI), від 22 травня 2003 N 858-IV "Про землеустрій", від 19 червня 2003 року N 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання, з дотриманням яких повинно здійснюватися будівництво об'єктів нерухомості.
ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
УХВАЛА
від 2 листопада 2011 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого - судді Луспеника Д. Д., суддів - Гулька Б. І., Диби В. Г., Лесько А. О., Хопти С. Ф., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", про поділ майна подружжя та стягнення компенсації вартості майна, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2011 року, встановила:
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 22 квітня 2005 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_6. Під час шлюбу вони з відповідачем придбали квартиру АДРЕСА_1. Право власності на зазначену квартиру зареєстровано на ім'я колишнього чоловіка - ОСОБА_4 27 грудня 2005 року ОСОБА_4 за договором кредиту отримав в АКБ "Райффайзенбанк Аваль" (нині ПАТ "ОТП Банк") кредит у сумі 78400 тис. доларів США для купівлі нерухомого майна. 27 грудня 2005 року відповідачем була куплена спірна квартира, яка була зареєстрована на його ім'я. У цей же день між відповідачем та банком був укладений іпотечний договір, згідно із яким предметом іпотеки була спірна квартира. Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 15 січня 2010 року шлюб між сторонами розірвано, згоди про поділ спільного майна подружжя вони не досягли. Позивачка просила суд провести поділ вказаної квартири наступним чином: 2/3 частини виділити їй з урахуванням інтересів дитини, яка проживає разом з нею, а 1/3 частини виділити відповідачу та стягнути з нього на її користь компенсацію ринкової вартості 2/3 частки квартири в грошовій формі.
ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
УХВАЛА
від 2 листопада 2011 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого - судді Луспеника Д. Д., суддів - Гулька Б. І., Диби В. Г., Лесько А. О., Хопти С. Ф., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", про поділ майна подружжя та стягнення компенсації вартості майна, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2011 року, встановила:
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 22 квітня 2005 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_6. Під час шлюбу вони з відповідачем придбали квартиру АДРЕСА_1. Право власності на зазначену квартиру зареєстровано на ім'я колишнього чоловіка - ОСОБА_4 27 грудня 2005 року ОСОБА_4 за договором кредиту отримав в АКБ "Райффайзенбанк Аваль" (нині ПАТ "ОТП Банк") кредит у сумі 78400 тис. доларів США для купівлі нерухомого майна. 27 грудня 2005 року відповідачем була куплена спірна квартира, яка була зареєстрована на його ім'я. У цей же день між відповідачем та банком був укладений іпотечний договір, згідно із яким предметом іпотеки була спірна квартира. Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 15 січня 2010 року шлюб між сторонами розірвано, згоди про поділ спільного майна подружжя вони не досягли. Позивачка просила суд провести поділ вказаної квартири наступним чином: 2/3 частини виділити їй з урахуванням інтересів дитини, яка проживає разом з нею, а 1/3 частини виділити відповідачу та стягнути з нього на її користь компенсацію ринкової вартості 2/3 частки квартири в грошовій формі.
Не погоджуючись із рішенням, прийнятим судом першої інстанції, платник податків або орган владних повноважень має право оскаржити таке рішення в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 186 КАС апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом десяти днів з дня ухвалення такого рішення, а у випадках, встановлених законом (відкладення судом складання повного тексту постанови у зв'язку із складністю справи, прийняття постанови у письмовому провадженні), – протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкту владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 вищезазначеного Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених ст. 167 КАС, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Про практику призначення судами кримінального покарання
Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 року N 18, від 12 червня 2009 року N 8, від 6 листопада 2009 року N 11
У зв'язку з прийняттям нового Кримінального кодексу України (далі - КК) у судовій практиці виникають питання щодо застосування окремих його положень, які регламентують призначення покарання.
З метою забезпечення правильного застосування законодавства, усунення недоліків і помилок у діяльності судів при розгляді кримінальних справ Пленум Верховного Суду України постановляє:
1. Звернути увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Не погоджуючись із рішенням, прийнятим судом першої інстанції, платник податків або орган владних повноважень має право оскаржити таке рішення в апеляційному порядку.