За останні півроку в Україні стали частіше відбуватися раптові перевірки з боку контролюючих (правоохоронних) органів, так звані «маски-шоу» на підприємствах, в установах і організаціях, які, в свою чергу, є основним джерелом наповнення держбюджету - зокрема через сплату податків . Мова піде про раптові перевірки правоохоронних контролюючих органів (Податкової міліції, УБЕЗ, УБОЗ тощо), які відбуваються в разі порушення кримінальної справи проти контрагента або посадової особи компанії, часто не відають, що проти них таку справу порушено. Про особливості таких перевірок в Україну розповіла Людмила Пархоменко - юрист податкового права Київського офісу ЮФ «Халас і Партнери».

 

Питання, чим зумовлені ці перевірки, залишається відкритим. Спробуємо розібратися, як потрібно вести себе підприємцям в подібних екстремальних ситуаціях. Це питання перш за все і в більшій мірі стосується нерезидентів, які тільки почали господарську діяльність на території України і не завжди розуміють, як потрібно вести себе в таких випадках. З практики, на жаль, відомі факти недопуску юристів та адвокатів в приміщення, де проводилася така перевірка, обшук і вилучення особистих речей співробітників фірми та майна компанії, що є порушенням Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Закону «Про адвокатуру».

Якщо все ж вашу компанію відвідали «гості», то першою порадою буде - не приймати необдуманих рішень.

У стресовій ситуації, яка часто пов'язана з «беззаконням» серед представників контролюючих (правоохоронних) органів, співробітники повинні застосовувати тактику «глухий захист» - коли ви не знаєте, що робити і як краще вчинити, потрібно зберігати мовчання, нічого не видавати на руки, не підписувати, і нікуди не їхати. Як правило, це найкращий вихід. Такими діями ви собі, принаймні, не нашкодите.

Практика показує, що в стресовій ситуації людина втрачає самоконтроль, невдало відповідає на поставлені з неоднозначним тлумаченням  питання, а також може підписати документи двозначного змісту. В такому стані можна несвідомо надати відомості, які потім можуть бути використані проти.

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

 

НАКАЗ

 

Про затвердження Стандартів внутрішнього аудиту

від 04.10.2011 № 1247 

 

Відповідно до пункту 8 Порядку утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року № 1001, та підпункту 4 пункту 1 Плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 року № 1347, наказую:

1. Затвердити Положення про Державну фінансову інспекцію України (додається).
2. Визнати такими, що втратили чинність:
Указ Президента України від 28 листопада 2000 року N 1265 "Про Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України";
пункт 34 змін, що вносяться до указів Президента України, затверджених Указом Президента України від 5 березня 2004 року N 280 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України".
3. Кабінету Міністрів України привести у тримісячний строк свої акти у відповідність із цим Указом.
4. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.


Президент України

В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ,
23 квітня 2011 року
N 499/2011

Аудит в Україні здійснюється відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-XII (далі – Закон № 3125), Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики, що прийняті в якості Національних стандартів аудиту рішенням Аудиторської палати України від 18.04.2003 р. № 122/2 (далі – МСА), та інших законодавчих актів.

Згідно з МСА 200 метою аудиту фінансових звітів є надання аудиторові можливості висловити думку щодо відповідності складених фінансових звітів визначеній концепції. При проведенні аудиту фінансової звітності суб'єкта господарювання основою такої концепції можуть бути положення (стандарти) бухгалтерського обліку або міжнародні стандарти фінансової звітності. Виконуючи своє завдання, аудитор готує висновок. Мета його складання – підвищення довіри майбутніх користувачів до перевіреної фінансової звітності.

У процесі перевірки аудитор повинен отримати достатні та відповідні аудиторські докази, щоб мати змогу сформулювати обґрунтовані висновки, на яких базуватиметься думка аудитора.

Аудиторські докази за МСА 500 – це вся інформація, яку використовує аудитор для формулювання висновків, на яких ґрунтується аудиторська думка. Вони охоплюють усю інформацію, в тому числі й ту, яка міститься в облікових записах, що є основою фінансових звітів. Не передбачається, щоб аудитори аналізували всю наявну інформацію. Достатність – це критерій, за яким визначається кількість аудиторських доказів. Відповідність – оцінка якості аудиторських доказів, тобто доречності та достовірності даних щодо підтвердження класів операцій, залишків на рахунках та розкриття інформації і пов'язаних з нею тверджень або виявлення викривлень у них. Достатність та відповідність аудиторських доказів є взаємозалежними категоріями.

Оцінюючи кількість аудиторських доказів, їхню достатність та відповідність для підтвердження аудиторської думки, аудитор застосовує професійне судження.

Відповідно до ст. 9 Закону № 3125 органи управління суб'єкта господарювання зобов'язані створити аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для якісного виконання аудиту.

Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.


Положення цього Закону діють на території України і поширюються на усіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та видів діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на аудиторську діяльність державних органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення державного фінансового контролю.


Аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю регулюється Господарським кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами та стандартами аудиту. У випадках, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містить цей Закон, то застосовуються правила міжнародного договору.
Особливості проведення інших видів аудиторської діяльності регулюються спеціальним законодавством.

На виконання статті 3 Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 року N 3125-XII (в редакції Закону від 14.09.2006 N 140-V), а також відповідно до Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики, які застосовуються в Україні в якості національних, Аудиторська палата України вирішила:

1. Затвердити Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми) (додається).

2. Встановити, що аудитори (аудиторські фірми) можуть отримувати орендні (лізингові) платежі за договорами оперативної оренди, а також пасивні доходи.

3. Це рішення набирає чинності з 1 січня 2008 року.

Голова 
С. О. Столярова 



1. Завдання з надання впевненості

1.1. Аудит історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності.

1.2. Огляд історичної фінансової інформації, зокрема фінансової звітності.

1.3. Завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації:

• оцінка (перевірка) ефективності (відповідності) системи внутрішнього контролю (аудиту);

• оцінка (перевірка) ефективності (відповідності) використання виробничих потужностей;

• оцінка (перевірка) ефективності (відповідності) функціонування системи управління;

• оцінка (перевірка) ефективності (відповідності) системи матеріального стимулювання та оплати праці персоналу;

• оцінка (перевірка) ефективності (відповідності) систем управління персоналом;

• оцінка (перевірка) ефективності (відповідності) інформаційних систем (технологій);

• оцінка (перевірка) ефективності систем інформаційної безпеки діяльності підприємств;

• оцінка (перевірка) ефективності (відповідності) систем корпоративного управління;

• оцінка відповідності діяльності підприємства вимогам законодавства (податкового, митного, господарського та ін.);

• оцінка (перевірка) відповідності управлінських рішень або окремих господарських операцій вимогам законодавства;

• економічні експертизи (у тому числі судова за наявності відповідної атестації судового експерта);

• оцінка вартості активів (у тому числі незалежна за наявності кваліфікаційного свідоцтва оцінювача);

• оцінка (тестування) надійності системи бухгалтерського обліку;

• оцінка (тестування) відповідності рівня професійних знань персоналу, задіяного у фінансово-господарській діяльності;

• здійснення на замовлення розрахунків (економічний, фінансовий, стратегічний та інші види аналізу) для оцінки стану та результатів господарської діяльності;

• перевірка прогнозної фінансової інформації;

• інші завдання, які виконуються як завдання з надання впевненості.

2. Супутні послуги, визначені Міжнародними стандартами супутніх послуг

2.2. Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації.

2.3. Завдання з підготовки фінансової інформації.

3. Інші послуги, пов'язані з професійною діяльністю аудиторів (аудиторських фірм), визначені Законом України "Про аудиторську діяльність"

3.1. Ведення бухгалтерського обліку.

3.2. Складання фінансових звітів.

3.3. Відновлення бухгалтерського обліку.

3.4. Консультації з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності:

• обрання облікової політики;

• встановлення та дотримання методології бухгалтерського обліку;

• організація бухгалтерського обліку;

• консолідація фінансової звітності;

• трансформація звітності за іншою, ніж застосовувана, концептуальною основою;

• інші види консультацій з питань обліку та звітності.

3.5. Консультації з питань системи внутрішнього контролю.

3.6. Консультації з питань оподаткування, у тому числі з організації податкового обліку та податкової звітності.

3.7. Складання податкових декларацій та звітів.

3.8. Консультації з питань застосування інформаційних технологій.

3.9. Консультації з інших питань управління та ведення бізнесу:

• правове забезпечення прийняття (або результатів прийняття) управлінських рішень щодо зміни форм власності, форм господарювання, функцій власності, легітимності окремих господарських операцій тощо;

• організаційне забезпечення управління - структуризація, реструктуризація, перебудова, розробка нової системи обліку, внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту, управління в цілому, розробка внутрішніх інструкцій для посадових осіб, внутрішніх стандартів корпоративного управління тощо;

• інформаційного забезпечення управління - консультування з питань вибору програмних продуктів або технічної бази з автоматизації обліку та внутрішнього контролю (аудиту), розробка схем документообороту, форм внутрішніх документів і напрямів інформаційних потоків у системі управління; проведення тренінгів, семінарів з питань обліку, оподаткування, правового забезпечення та організації управління, безпеки бізнесу тощо;

• управління грошовими потоками, інвестиційної політики.

3.10. Розробка для замовника документів, необхідних для легалізації, організації та здійснення господарської діяльності (статути, накази, внутрішні норми та правила, посадові інструкції, документи системи стимулювання персоналу тощо).

3.11. Проведення професійних тренінгів для бухгалтерів та керівників з питань, що належать до професійної компетенції аудиторів.

3.12. Представлення інтересів замовника з питань обліку, аудиту, оподаткування в державних органах, організаціях або в суді.

3.13. Інші види аудиторських послуг, надання яких не суперечить стандартам аудиторської діяльності, Кодексу професійної етики аудитора та які не заборонені чинним законодавством України, рішеннями Аудиторської палати України.

4. Організаційне та методичне забезпечення аудиту

4.1. Розробка і видання методичних матеріалів (вказівок, рекомендацій, практичних посібників, внутрішніх стандартів, програмного забезпечення тощо).

4.2. Проведення професійних тренінгів для практикуючих аудиторів.

4.3. Здійснення заходів з контролю якості аудиторських послуг.