Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93, громадяни України, підприємства, установи, організації незалекжно від форм валасності за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами сплачують державне мито. Проте, згідно ст. 4 Декрету від сплати державного мита звільняються такі категоріі громадян:
1) позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин; члени колективних сільськогосподарських підприємств, працівники фермерських господарств - за позовами до колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств про оплату праці та за іншими вимогами, пов'язаними з трудовою діяльністю;
2) позивачі - за позовами, що випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції;
3) громадяни - з апеляційних скарг і скарг на рішення, що набрали законної сили, у справах про розірвання шлюбу;
4) позивачі - за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю годувальника;
5) позивачі - за позовами про стягнення аліментів;
6) сторони - із спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням такого заходу, як взяття під варту, або незаконним акладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, атакож пов'язаних з виплатою грошової компенсації, поверненням майна або відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні";

Чинним законодавством України встановлені випадки, коли нотаріальне посвідчення правових угод обов'язкове. Зокрема, нотаріальному посвідченню підлягають:
1. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна / стаття 657 Цивільного кодексу України /;
2. Договір дарування нерухомої речі / стаття 719 ч.2 Цивільного кодексу України /;
2.1. Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, / стаття 719 ч.5 Цивільного кодексу України /;
3. Договір ренти та договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти / стаття 732 ч.2 Цивільного кодексу України /;
4. Договір довічного утримання (догляду) / стаття 745 ч.1 Цивільного кодексу України /;
5. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) / стаття 793 ч.2 Цивільного кодексу України /;
6. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи / стаття 799 ч.2 Цивільного кодексу України /;
7. Договір позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа, / стаття 828 ч.4 Цивільного кодексу України /;
8. Договір управління нерухомим майном / стаття 1031 ч.2 Цивільного кодексу України /;
9. Довіренність на заключення угод, що потребують нотаріального посвідчення, а також на вчинення відповідних дій у відношенні підприємств, установ, організацій, за віключенням, коли чинним законодавством допускається інша форма довіреності / стаття 245 Цивільного кодексу України /;
10. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається / стаття 88 ч. 2 Земельного кодексу України /;
11.Угода про передачу права власності на земельну ділянку / стаття 142 ч.2 Земельного кодексу України /;
12. Договір купівлі-продажу державного майна / стаття 23 ч.2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та договір купівлі-продажу майна державного підприємства як єдиного майнового комплексу / стаття 27 ч.2 Закону України « Про приватизацію майна державних підприємств» /;
13. Договір застави у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно,космічні об'єкти /стаття 13 Закону України « Про заставу /;
14. договір оренди нерухомого майна, якщо сторонами такого договору є фізичні особи / п. 9.1.4. статті 9 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб » /.
Недотримання вимог чинного законодавства щодо обов'язкового нотаріального посвідчення певних цивільно-правових угод тягне за собою недійсність таких угод.
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Микола Северин

Згідно зі ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).
Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Микола Северин

Індексації підлягають грошові доходи населення, що не мають разового характеру, у межах прожиткового мінімуму, установленого для відповідних соціальних та демографічних груп населення. Заробітна плата індексується в межах прожиткового мінімуму на працездатну особу.

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 р. № 1646-VI (далі — Закон № 1646) встановлено нові розміри прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати на 1 січня 2010 року. Згідно зі ст. 1 Закону № 1646 розмір прожиткового мінімуму та розмір мінімальної заробітної плати на працездатну особу з 1 січня 2010 року становить 869 грн. У Прикінцевих положеннях цього Закону вказано, що КМУ, Комітету ВРУ з питань бюджету при підготовці проекту Закону про державний бюджет на 2010 рік слід урахувати ці розміри прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати. Але до 1 січня 2010 року Закон про державний бюджет на 2010 рік прийнято не було, у зв’язку з чим виникло питання щодо розміру мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму на 1 січня 2010 року.

Проте в листі Мінпраціі від 03.02.2010 р. № 98/13/84-10 вказується на необхідність застосування до прийняття Закону про держбюджет на 2010 рік мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму на працездатну особу — 744 грн.

У зв’язку з цим до прийняття Закону про держбюджет на 2010 рік, як було зазначено раніше, організації та установи бюджетної сфери для цілей та індексації заробітної плати повинні застосовувати розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу установлений Законом про держбюджет на 2009 рік, — 744 грн.

Щодо звичайних підприємств то, скоріше за все, до прийняття Закону про держбюджет на 2010 рік для цілей індексації заробітної плати вони можуть застосовувати розмір прожиткового мінімуму на рівні 869 грн. Закон про держбюджет на 2010 рік міститиме розміри прожиткового мінімуму, установлені Законом № 1646, причому такі розміри буде встановлено з 1 січня 2010 року. Тому цілком імовірно, що в підприємств, які індексуватимуть заробітну плату в межах 744 грн., виникне необхідність перерахунку сум індексації.

Сума індексації нараховується та виплачується одночасно з нарахуванням та виплатою (відповідно) заробітної плати за місяць, доходи за який підлягають індексації.

У таблиці наведено величини приросту індексів споживчих цін для індексації зарплати за лютий та березень 2010 року.

Міністерством з питань житлово-комунального господарства було проведено аналіз нещасних випадків, що сталися останнім часом через потрапляння до відкритих люків інженерних мереж, де були відсутні кришки та решітки, та стан дотримання вимог нормативно-правових актів суб’єктами господарської діяльності із заготівлі, переробки металобрухту кольорових та чорних металів.

Більшість кришок та решіток з люків було викрадено з метою отримання нетрудових доходів за рахунок здачі їх до пунктів заготівлі переробки брухту кольорових та чорних металів. Приймачі (одержувачі) металобрухту приймаються чавунні кришки та решітки від фізичних осіб, в порушення Ліцензійних умов провадження діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки брухту кольорових та чорних металів, затверджених наказом Держкомпідприємництва та Мінпромполітики від 23.10.2007 №127/595, зареєстрованим в Мінюсті 08.11.2007 за № 1258/14525 та постанови Кабінету Міністрів України від 29.10.2003 № 1698 «Про затвердження Порядку оподаткування доходів фізичних осіб від здачі побутового металобрухту чорних або кольорових металів».

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності», контроль за наявністю ліцензії у суб’єктів господарювання здійснюють спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень, шляхом проведення планових та позапланових перевірок, а органи ліцензування здійснюють контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов.
Крім того, право контролювати наявність ліцензій на здійснення окремих видів підприємницької діяльності надано органам державної податкової служби згідно п. 4 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до статті 14 Закону України «Про металобрухт» державний контроль за операціями з металобрухтом здійснює центральний орган виконавчої влади з питань промислової політики, центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, інші спеціально уповноважені на це органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції, а також місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Мінжитлокомунгосп звернувся до Міністерства внутрішніх справ (листом від 17.02.10 №11/15-1474), Мінпромполітики, Держкомпідприєм-ництва, Державної податкової адміністрації (листом від 19.02.10 № 11/15-1538) з пропозицією провести перевірки суб’єктів господарювання щодо виконання ними ліцензійних вимог та дотримання Порядку оподаткування доходів фізичних осіб від здачі побутового брухту чорних та кольорових металів.

Одночасно повідомляємо, що Міністерством підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в житлово-комунальному господарстві», метою якого є створення умов за яких підвищується відповідальність громадян, фізичних та юридичних осіб.
Враховуючи зазначене з метою унеможливлення здійснення суб’єктами господарювання прийому викрадених кришок та решіток люків інженерних Міністерство направило листа АР Крим, обласним, Київській та Севастопольській адміністрацій від 10.03.10 № 11/15-2183 з пропозицією відповідно до компетенції із залученням органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств у сфері благоустрою та житлово-комунального господарства, фахівців Державних житлово-комунальних інспекцій, громадських інспекторів у сфері благоустрою населених пунктів, житлово-комунального господарства, активізувати роботу щодо виявлення крадіжок та випадків незаконного прийняття на прийомних пунктах кришок та решіток люків, а у разі виявлення таких фактів надавати відповідну інформацію до Мінпромполітики (для позбавлення ліцензій суб’єктів господарювання) та органів внутрішніх справ.

Заступник Міністра О.Б.Лотоцький

Під час розрахунку норми тривалості робочого часу безпосередньо на підприємстві слід керуватися нижчезазначеним.
Як передбачено частиною першою статті 50 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті. При встановленні меншої норми тривалості робочого часу слід мати на увазі, що оплата праці в цьому випадку має провадитись за повною тарифною ставкою, повним окладом.

Відповідно до частини першої статті 51 КЗпП скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;
2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 163.
Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та ін.).
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.
Згідно зі статтею 69 Господарського кодексу України підприємство самостійно встановлює для своїх працівників скорочений робочий день та інші пільги.

При розрахунку балансу робочого часу слід мати на увазі, що згідно зі статтею 53 КЗпП напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 КЗпП, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні, а напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.
Відповідно до статті 73 КЗпП у 2010 році на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводиться у такі святкові і неробочі дні: