Відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори" платниками збору за парковку автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.
Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати трьох відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і одного відсотка у відведених місцях. Збір за парковку автотранспорту сплачується водіями на місці парковки.
У пункті 1 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 N 115 (далі - Правила), визначено, що Правила регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, і поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок - гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб'єктами господарської діяльності, чи належить цим суб'єктам (надалі - автостоянки).

Для оформлення закордонного паспорту до ВГІРФО необхідно подати наступні документи:

1. Паспорт громадянина України + ксерокопія громадянського паспорта (першої, другої та реєстрації місця проживання).

2. Оригінал та копія довідки податкового органу про присвоєння ідентифікаційного номера
(прізвище, ім’я, по батькові в довідці повинно повністю співпадати з даними паспорта). Копія коду робиться на окремому від паспорта аркуші.

3. Квитанція про сплату держмита на суму 170 грн. При оформленні термінового, оперативного закордонного паспорта держмито сплачується за подвійним тарифом).

Від сплати держмита звільняються:
- на 100% - інваліди І та ІІ групи;
- на 100% - чорнобильці І та ІІ категорії;
- на 50% - учасники бойових дій.

Вчера, 15 ноября 2011 года Верховная Рада приняла в первом чтении проект Закона «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усиления ответственности за управление транспортными средствами в состоянии опьянения». За данное решение проголосовали 259 из 285 народных депутатов, зарегистрированных в сессионном зале. Законопроектом планируется внести изменения в Кодекс Украины об административных правонарушениях.
Предполагается статью 25 кодекса изложить в следующей редакции: «Оплатное изъятие, конфискация предметов и лишение специального права управления транспортными средствами могут применяться как основные, так и дополнительные административные взыскания, другие административные взыскания, указанные в части первой статьи 24 этого кодекса, могут применяться только как основные».
Кроме того, предлагается внести изменения в статью 130 Кодекса Украины об административных правонарушениях, которыми предусмотрено, что управление транспортными средствами в состоянии алкогольного, наркотического или другого опьянения или под воздействием лекарственных препаратов, которые снижают внимание и скорость реакции, а также передача управления транспортным средством лицу, которое находится в таком состоянии, влекут за собой наложение штрафа от 400 до 450 не облагаемых налогом минимумов доходов граждан или лишение права управления транспортными средствами на срок от трех до четырех лет.

Відповідно до п.56.2 ст. 56 глави 4 розділу ІІ Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПКУ) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення - рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Під час розрахунку норми тривалості робочого часу безпосередньо на підприємстві слід керуватися нижчезазначеним.

Як передбачено частиною першою статті 50 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті. При встановленні меншої норми тривалості робочого часу слід мати на увазі, що оплата праці в цьому випадку має провадитись за повною тарифною ставкою, повним окладом.

Відповідно до частини першої статті 51 КЗпП скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N 163.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, приватну нотаріальну регулюється ст. 178 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), якою встановлено (п. 178.2), що доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 178.3 вказаної статті Кодексу оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

У разі неотримання свідоцтва особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Згідно із п. 178.5 ст. 178 Кодексу під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії свідоцтва про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.