1 Витяг із аналізу до друку підготували суддя Верховного Суду України Я. М. Романюк та головний консультант відділу вивчення судової практики управління вивчення та аналізу судової практики, канд. юр. наук З. П. Мельник.
Страхування як система захисту майнових інтересів фізичних, юридичних осіб та держави - необхідний елемент соціально-економічної системи суспільства. Страхування є інститутом гарантування поновлення майнових інтересів та одним із найбільш стабільних джерел довгострокових інвестицій.
Страхування - одна з найдавніших категорій у сфері суспільних відносин. Вважається, що первинні форми страхування виникли ще у давнину, за 2 тис. років до н. є. (зокрема, в законах вавилонського царя Хаммурапі передбачалось укладання угоди між учасниками торговельного каравану про сумісну відповідальність за збитки, яких зазнавав будь-хто з його членів внаслідок розбійного нападу)2.
____________
2 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: В 2 т./ Под ред. К. И.
Батыра, Е. В. Поликарповой. - М., 1996. - Т. 1. - 23 с.

Однак страхування в сучасному його розумінні виникло набагато пізніше, в капіталістичному суспільстві. З розвитком виробництва та суспільних відносин зростало бажання зберегти матеріальне благополуччя, що зумовило доцільність впровадження страхового захисту. Базуючись на природному прагненні людини убезпечити себе і своє майно від різних катаклізмів, стихійних лих тощо, у процесі історичного розвитку страхування набуло характеру високопрофесійної діяльності, якою займаються особливі організації - страхові.
Матеріали, надані судами для проведення зазначеного аналізу, свідчать про наявність неоднакової судової практики при розгляді цієї категорії спорів і помилок при застосуванні судами норм матеріального та процесуального права.
Відносинам у сфері страхування присвячені, зокрема, гл. 67 розд. III (статті 979 - 999) Цивільного кодексу України (далі - ЦК) і Закон від 7 березня 1996 р. N 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закон N 85/96-ВР). Норми, що стосуються обов'язкового страхування, містяться у спеціальному законодавстві (наприклад, у законах: від 1 липня 2004 р. N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV), від 2 березня 2000 р. N 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", від 9 липня 2003 р. N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", від 18 січня 2001 р. N 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"), а також у постановах Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі зазначених вище та інших законів.
Обов'язкове особисте страхування передбачено також в законах, що регулюють питання професійної діяльності певних категорій працівників. У них, зокрема, визначені категорії осіб, які підлягають обов'язковому особистому страхуванню, випадки, при настанні яких виплачується страхова сума, права та обов'язки сторін.
Предметом дослідження у пропонованому матеріалі є найбільш поширені форми зазначеної категорії спорів, а саме: добровільне страхування та обов'язкове страхування, що регулюються Законом N 1961-IV.


Поняття "договір страхування" закріплено в ЦК (ст. 979), Господарському кодексі України (ст. 354) та в Законі N 85/96-ВР. Так, згідно зі ст. 16 цього Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Отже, договір страхування є двостороннім, оплатним, строковим, консенсуальним. Його також можна віднести до договорів про надання послуг та на користь третьої особи.
Договір відповідно до Закону N 1961-IV є публічним, на користь третьої особи.
Істотними умовами договору страхування відповідно до ст. 982 ЦК є:
1) предмет договору;
2) страховий випадок;
3) розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума);
4) розмір страхового платежу і строки його сплати;
5) строк договору;
6) інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
До умов, визначених актами цивільного законодавства, можна віднести умови, які мають бути визначені у договорі відповідно до ст. 16 Закону N 85/96-ВР. Зокрема, такими можуть бути індивідуальні ознаки транспортних засобів, які становлять масу застрахованого майна, та територія страхового покриття.