С 1 июня 2010 г. вступил в силу новый порядок выдачи документов, подтверждающих право собственности на недвижимое имущество.
Парламентарии внесли существенные изменения в Закон Украины "О государственной регистрации имущественных прав на недвижимое имущество и их ограничений". Согласно этому документу с 1 января 2012 года единым органом государственной регистрации прав на недвижимость станет Министерство юстиции, оно же - держатель Государственного реестра прав. Управлять единым реестром должно госпредприятие, находящееся в подчинении Минюста. До 1 января 2012 года госрегистрация прав собственности на недвижимость проводится нотариусами.
При удостоверении сделок по купле-продаже недвижимости нотариусы будут принимать только выписки из реестра прав собственности. По закону государственная регистрация прав является обязательной, а информация о правах на недвижимое имущество и их отягощении (ограничение передачи прав собственности и аренды) подлежит внесению в Государственный реестр прав - единую информационную систему, содержащую полные сведения о правах на недвижимое имущество, а также об объектах и субъектах этих прав. Причем данная информация является публичной. То есть любой человек, собирающийся приобрести квартиру или земельный участок, сможет получить исчерпывающую информацию о потенциальной покупке.
Теперь обязательной государственной регистрации подлежат отягощение недвижимости и вещевые права на недвижимость, размещенную на территории Украины и принадлежащую физическим и юридическим лицам, государству в лице органов, уполномоченных управлять государственным имуществом, иностранцам и лицам без гражданства, иностранным юридическим лицам, международным организациям, иностранным государствам, а также территориальным общинам в лице органов местного самоуправления.

Ввезення автомобіля з-за кордону є досить поширеним способом заробляння грошей.

Але не завжди такі автомобілі є предметом купівлі-продажу чи дарування. Зрозуміло, що бізнес – це складна ризикова справа і в ньому, як і в будь-якій іншій діяльності, бажання отримання грошової вигоди перевищує бажання важко працювати. Тому наші бізнесмени завжди шукають шляхи, де можна більше заробити і при цьому або докласти мінімум зусиль, або заплатити мінімум податків. І, як показує практика, останнє більш цікавіше для них.

Чинне законодавство не передбачає пільг для ввезення автомобілів з-за кордону для продажу чи в якості подарунку, проте дозволяє абсолютно безкоштовне ввезення їх в Україну в якості гуманітарної допомоги.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.99 р. № 1192-XIV гуманітарна допомога – це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема, внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб.

Згідно чинного законодавства особа, яка звертається до суду із позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, скаргою за винятковими обставинами, заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, повинна сплатити судовий збір.
Розмір судового збору встановлений Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 і його розмір залежить від категорії справи, яка буде розглядатись судом, а саме:

а) Із позовних заяв – 1% ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (на даний момент розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян становить 17 грн.)

б) Із скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян - 0, 2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян

в) Із позовних заяв про розгляд питань захисту честі та гідності:

- Із позовних заяв немайнового характеру - 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

- Із позовних заяв про відшкодування моральної шкоди з ціною позову до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян – 1 % ціни позову, але не менше 1 неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

Однією з основних проблем, що виникають на стадії дослідчої перевірки, особливо щодо фактів порушень у ході господарської діяльності суб'єктів підприємництва, є проблема надання правової допомоги та статусу особи, яка надає таку допомогу на цьому етапі кримінального процесу.

Відповідно до ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПКУ) у разі коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень в окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Порядок відібрання таких пояснень у громадян і посадових осіб (вимоги до порядку виклику, процедура опитування, присутні особи, форма і зміст документа, яким оформлюється ця процесуальна дія, та ін), а також процедура витребування документів нині чинним КПКУ не регламентовані.

Однією з найбільш важливих проблем, що виникають у ході дослідчої перевірки, є проблема надання правової допомоги особі, яка опитується або щодо якої проводиться дослідча перевірка.

Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Викладена норма прямо передбачає можливість надання правової допомоги кожній особі, незалежно від виду судочинства, етапу процесу та статусу особи, якій ця допомога повинна надаватися.

Стаття 8 Конституції України встановлює, що даний документ має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Можливості зменшення розміру забезпечення при іпотечному кредитуванні

У докризову епоху України широке поширення набуло іпотечне кредитування, як спосіб придбання житла. Зрозуміло, у іпотеки є величезна кількість плюсів. Ну як мінімум це можливість придбати житло зараз, а не коли-небудь.

У той же час іпотека має і свої негативні сторони, наприклад, необхідність нести щорічні витрати зі страхування предмета застави, а також обмеження, пов'язані з можливістю розпорядження заставленим майном.

У зв'язку з цим іноді в практиці виникає питання про виведення частини закладеного майна з іпотеки. Наприклад, таке бажання може виникнути у заставодавця у зв'язку з погашенням більшої суми основного зобов'язання.

Що таке іпотека?

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця, у зв'язку з яким іпотекоутримувач може в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника (ст. 1 Закону " Про іпотеку ").

Таким чином, іпотека має характер, похідний від основного зобов'язання.

Крім того, важливою вимогою для такого виду забезпечення зобов'язання, як іпотека, є укладення договору і його нотаріальне посвідчення. Іншими словами: немає іпотечного договору - немає іпотеки.

Транспортно-експедиторська діяльність в Україні здійснюється у порядку та за правилами, визначеними Законом України від 01.07.2004 р. N 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі - Закон N 1955).

Відповідно до Закону N 1955 транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.